Iнфiнiтив

Означення
Інфінітив — це безособова форма дієслова, яка називає дію і відповідає на питання «що робити/що зробити?».

У темі «Дієслово» ми вже розглядали ознаки безособових форм дієслова, давайте ще раз на них зупинимось.

Отже, безособові форми дієслова, зокрема інфінітив, не мають категорій:

  • особи
  • числа
  • часу
  • способу

В реченні безособові форми дієслова можуть виступати будь-яким членом речення крім присудка.

Сам по собі інфінітив — це початкова форма дієслова, або її ще називають «словниковою», адже це те саме дієслово, без жодних закінчень та змін, яке ми бачимо у словнику. В українській мові також існує поняття інфінітиву - це дієслова, що відповідають на питання «що робити/що зробити?», під час перекладу з англійської на українську інфінітив перекладається інфінітивом, така ж сама ситуація (у більшості випадків) при перекладі з української на англійську.

Формальна ознака інфінітива — частка «to», але в деяких випадках вона опускається, в яких саме ми розглянемо більш детально далі.

Не дивлячись на те, що безособові форми дієслова не мають певних категорій (яких саме ми тільки що розглянули вище), інфінітив має категорію часу, а також форми стану (перехідні дієслова).

Інфінітив вживається після дієслів та після прикметників. Існує певний перелік слів після яких завжди обов’язково вживається інфінітивна форма дієслова.

Інфінітив – це безособова форма дієслова, яка... (Можливо декілька правильних варіантів відповідей)

Не має форми стану та часу Має перед собою частку to Має закінчення –ing Відповідає на запитання «що робити/що зробити?»