Для того щоб далі розглянути інфінітивні форми, тобто в яких формах може вживатися інфінтив, потрібно ще раз звернутися до перехідних та неперехідних дієслів.

Отже, пригадаємо, що дієслова також поділяютья на перехідні та неперехідні. Від перехідних дієслів ми можемо поставити пряме питання «кого/що?» до залежного слова, і дія дієслова переходить на це залежне слова, а неперехідні дієслова не мають залежних слів, і дія від них не переходить на інші предмети або особи.

1. Перехідні Transitive verbs

   • Коли від дієслова можна поставити запитання до залежного від нього іменника або займенника

   • Перехідні дієслова мають і активний і пасивний стан

   • Verb + object (кого/що?)

     take (what?) $$\rightarrow$$ take a pencil

     drink (what?) $$\rightarrow$$ drink water

2. Неперехідні Intransitive verbs

   • Означають стан або дію, які не переходять на інший предмет.

   • Неперехідні дієслова мають тільки активний стан.

Інфінітив має:

1. Звичайну форму Indefinite form

   • Активний стан (Active voice)

   • Пасивний стан (Passive voice)

2. Тривалу форму Continuous form

   • Активний стан (Active voice)

3. Перфектну форму Perfect form

   • Активний стан (Active voice)

   • Пасивний стан (Passive voice)

4. Перфектну тривалу форму Perfect continuous form

   • Активний стан (Active voice)

З вище наведених таблиць ми бачимо, що інфінітив має 4 форми: звичайну, тривалу, перфектну та перфектну тривалу. Трохи нижче ми детально роглянемо як саме утворюється кожна форма інфінітиву перехідних та неперехідних дієслів, в активному та пасивному станах.

У вас може виникнути абсолютно логічне питання: хіба ж інфінітив не початкова форма дієслова, яку ми бачимо у словнику? А у словнику ми як раз же не бачимо всіх цих громіздких конструкцій з допоміжними дієсловами та -ing закінченнями.

Відповідь на це питання криється як раз у тому, що інфінітив — це безособова форма дієслова, що має категорію часу. Тобто ми можемо вживати інфінітив відносно до того чи іншого часу. Далі ми з вами розглянемо як саме і коли ми вживаємо ту чи іншу форму інфінітиву, і відносно до якого часу правильно вживати форми інфінітиву. І, узагалі, англійська мова не є незмінною, і в будь-якому випадку слова можуть міняти свої форми через використання допоміжних дієслів.

А тепер ми з вами на прикладі декількох дієслів розглянемо утворення усіх чотирьох форм інфінітиву.

Інфінітив має такі формиТривалі, перфектніТривалі перфектні, перфектні, триваліЗагальні, тривалі, перфектні, тривалі перфектніТривалі перфектні, тривалі

Перехідні дієслова

Звичайна форма

допоміжне слово to be та основне дієслово в 3-й формі

Тривала форма

допоміжне дієслово to be та основне дієслово в 4-й формі, тобто з закінченням -ing

Перфектна форма

допоміжне дієслово to have та основне дієслово в 3-й формі

допоміжне дієслово to have, допоміжне дієслово to be в 3-й формі та основне дієслово в 3-й формі

Тривала перфектна форма

допоміжне дієслово to have, допоміжне дієслово to be в 3-й формі та основне дієслово в 4-й формі, тобто з закінченням -ing

Неперехідні дієслова

Звичайна форма

Тривала форма

допоміжне дієслово to be та основне дієслово в 4-й формі, тобто з закінченням -ing

Перфектна форма

допоміжне дієслово to have та основне дієслово в 3-й формі

Тривала перфектна форма

допоміжне дієслово to have, допоміжне дієслово to be в 3-й формі та основне дієслово в 4-й формі, тобто з закінченням -ing

Використання форм інфінітиву

Зараз ми побачимо навіщо ми тільки що розглядали так багато форм інфінітиву. А саме для того, щоб ми могли використовувати інфінітив у різних часах, щоб можна було зрозуміти який саме час має на увазі автор висловлювання. На даному етапі вивчення інфінітиву потрібно зрозуміти, що використання інфінітивів в англійській мові є дуже розповсюдженим явищем, тож форми інфінітиву нам потрібні саме для того, щоб автор висловлювання міг передати саме той час в якому відбувається дія, а читач чи слухач міг це зрозуміти. Хоча справедливо буде зазначити, що в усному мовленні досить рідко можна зустріти складні інфінітивні конструкції, адже носії англійської мови намагаються якнайбільше спростити усне мовлення. А от у письмовому мовленні такі конструкції – не рідкість.

1. Indefinite infinitive

   • Загальну інфінітивну форму використовують, коли дія, виражена інфінітивом є одночасною щодо дії, вираженою дієсловом – присудком.

     I am glad to do this. Я радий це робити. (Мається на увазі, що я зараз радий це робити. Дві дії відбуваються одночасно, він радий і він щось робить.)

   • Або дія, виражена інфінітивом, є майбутньою щодо дії, вираженою дієсловом – присудком.

     I want to do this. Я хочу це зробити. (Мається на увазі, що хоче він зараз, але він цього ще не зробив, а зробить у майбутньому.)

2. Continuous infinitive

   • Тривалу форму інфінітиву використовують, коли дія, виражена інфінітивом, є одночасною з дією, яка виражена дієсловом – присудком.

     I am happy to be doing this. Я радий, що я роблю це. (Мається на увазі, що він робить щось протягом якогось часу, його дія тривала.)

3. Perfect infinitive

   • Перфектний інфінітив використовують тоді, коли дія, виражена інфінітивом, передує дії, яка виражена дієсловом присудком.

     I am glad to have done this. Я радий був зробити це. (Мається на увазі, що він зараз радий, а зробив він до цього моменту, у минулому.)

4. Perfect continuous infinitive

   • Тривалу перфектну форму інфінітиву використовують, коли дія, виражена інфінітивом, є тривалою і відбувалася протягом певного часу перед дією, яка виражена дієсловом – присудком.

     I am glad to have been dating with you for 5 years. Я радий, що зустрічався з тобою протягом 5 років. (Мається на увазі, що він зараз радий, а до цього він зустручався з нею, у минулому, протягом якогось тривалого періоду.)