Англійська мова: Морфологія
  • Зміст
  • Вступне слово
  • Артиклі
    • Неозначений артикль «a/an»
      • Вживання неозначеного артикля
    • Означений артикль «the»
    • Нульовий артикль «zero article»
    • Окремi випадки вживання артиклiв
    • Вживання артиклів з власними назвами
  • Займенник
    • Особовi займенники
    • Присвiйнi займенники
    • Зворотнi займенники
    • Вказiвнi займенники
    • Питальнi займенники
    • Сполучнi займенники
    • Неозначенi займенники
    • Взаємнi займенники
    • Заперечнi займенники
    • Означальнi займенники
  • Iменник
    • Злiчуванi та незлiчуванi iменники
    • Утворення множини
    • Кiлькiсть
    • Пpисвiйний вiдмiнок
    • Іменник у ролі прикметника
  • Прикметник
    • Типи прикметникiв
    • Порядок прикметникiв у реченнi
    • Ступенi порiвняння
      • Односкладовi прикметники
      • Двоскладовi прикметники на –y, -e, -ow, -er
      • Багатоскладові прикметники
    • Порiвняння прикметникiв
    • Прикметники на -ing та -ed
  • Прислiвник
    • Cтупенi порiвняння прислiвникiв
    • Практичне вживання та мiсце в реченнi прислiвникiв
    • Рiзниця мiж вживаннями прислiвникiв та прикметникiв
  • Числiвник
    • Дроби
    • Вживання нуля
    • Дати
    • Арифметичні підрахунки
  • Прийменник
    • Позицiя та вживання in, at та on
    • Вживання прийменникiв (та сполучникiв) часу
    • Прийменники з рiзними частинами мови
  • Сполучник
    • Пiдряднi сполучники
    • Слова-зв’язки
  • Дiєслово
    • Часи, з якими вживаються форми основних дiєслiв
    • Форми дiєслова та його функцiї
  • Модальнi дiєслова
    • Can (be able to)
    • May, might
    • Must
    • Have to
    • Should, ought to
    • Need
    • Shall, will, would
    • Dare
    • Be + to
  • Iнфiнiтив
    • Форми iнфiнiтива
    • Функцiї iнфiнiтива в реченнi
    • Вживання iнфiнiтива
    • Інфінітив без частки «to»
    • Iнфiнiтивнi конструкцiї
  • Герундiй
    • Форми герундiя
    • Функцiї герундiя у реченнi
    • Вживання герундiя
  • Дiєприкметник
    • Participle I
    • Participle II
    • Конструкцiї з Participle
Powered by GitBook
On this page

Was this helpful?

Iнфiнiтив

Означення Інфінітив — це безособова форма дієслова, яка називає дію і відповідає на питання «що робити/що зробити?».

У темі «Дієслово» ми вже розглядали ознаки безособових форм дієслова, давайте ще раз на них зупинимось.

Отже, безособові форми дієслова, зокрема інфінітив, не мають категорій:

  • особи

  • числа

  • часу

  • способу

В реченні безособові форми дієслова можуть виступати будь-яким членом речення крім присудка.

Сам по собі інфінітив — це початкова форма дієслова, або її ще називають «словниковою», адже це те саме дієслово, без жодних закінчень та змін, яке ми бачимо у словнику. В українській мові також існує поняття інфінітиву - це дієслова, що відповідають на питання «що робити/що зробити?», під час перекладу з англійської на українську інфінітив перекладається інфінітивом, така ж сама ситуація (у більшості випадків) при перекладі з української на англійську.

Формальна ознака інфінітива — частка «to», але в деяких випадках вона опускається, в яких саме ми розглянемо більш детально далі.

Не дивлячись на те, що безособові форми дієслова не мають певних категорій (яких саме ми тільки що розглянули вище), інфінітив має категорію часу, а також форми стану (перехідні дієслова).

Інфінітив вживається після дієслів та після прикметників. Існує певний перелік слів після яких завжди обов’язково вживається інфінітивна форма дієслова.

Інфінітив – це безособова форма дієслова, яка... (Можливо декілька правильних варіантів відповідей)Не має форми стану та часуМає перед собою частку toМає закінчення –ingВідповідає на запитання «що робити/що зробити?»

PreviousBe + toNextФорми iнфiнiтива

Last updated 6 years ago

Was this helpful?